Про дрібнички і Жюльєна

Коли часу нема зовсім (ну хоча би тому, що багато вільного часу тре просто провести на вулиці наглядачем-нянею), то відпочити душею вдається дуууже пізно. І тоді залишається місце хіба на якісь дрібнички. Так от.  Навіщо робити листівку практичній людині, яка не любить не практичних речей? - подумала я і замість листівки вирішила зробити  щось таке...емммм.... Ну щоб було візуалізацією бажань. І я подумала, що якщо у дівчинки є автівка, цю штучку можна в машинку  повісити, якщо нема - тоді  до книжкової шафи, до столу, закладка в книжку і просто комусь передати.
Спочатку з"явилася ось така майже АТСочка, майже листівочка.

Моє любиме полотно, скрап-папір, квіточки, напівбусинки і зигзаг на шв. машинці. А знаєте, вживу  така карточка і справді  якась мандрівна!
А потім з"явилися ще 2 сестрички...
Ось така:

 І така:

На разі, ці 2  речі висять в мене на котиках.

А іще на світ з"явився традиційний, примітивний котяка-тільда. Кіт Жульєн (французьке ім"я, бо він став  частиною подарунку в рамках "Французької Весни" на Малечі)
Єдине, що зауважу - це найбільший кіт (до цього шила меншеньких) пухкенький і лінивий - недарма ж бджілка на вушко всілася...

 Даруйте за ракурс! Іноді треба і цю частину показати...

А взагалі я неймовірно захоплююся тими, хто таки знаходить час для грандіозної творчозалежності. І попри існування каструль-кухні-прання-віника-тощо, має сили  і час   робити цей світ красивішим! Мій вам респект і цьом!

П.с. Завершилися мої корпоративні потуги і  наступної вільної хвилинки запрошу вас на гостину в "заміський будиночок" - там будуть переважно  фото і мої враження від побаченого на Поліссі та зафіксованого...